17 грудня 2025 рокуАнастасія Жукова взяла участь у тренінгу «Інтерактивні уроки: альтернатива насильству», організованому благодійним фондом «Добряк», який відбувся на базі Ліцею №293 м. Києва.
Захід був спрямований на профілактику насильства у шкільному освітньому середовищі, формування безпечного та підтримувального освітнього простору, а також розвиток навичок ненасильницької комунікації серед педагогів і учнів. У межах тренінгу розглядалися сучасні інтерактивні методи навчання як ефективний інструмент запобігання конфліктам, зниження рівня агресії та розвитку емпатії в учнівському середовищі.
Викладачка долучилася до заходу також у ролі волонтерки, підтримуючи ініціативи, спрямовані на протидію насильству, розвиток соціальної відповідальності та поширення ефективних практик створення безпечного освітнього середовища.
Участь у подібних заходах сприяє професійному розвитку педагогічних працівників, розширенню їхнього методичного інструментарію та впровадженню інноваційних підходів у роботі з дітьми та молоддю.
Днями в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відбувся фінісаж ретроспективної виставки «Віктор Зарецький. 100» з нагоди 100-річчя Віктора Зарецького – лауреата Шевченківської премії, художника, який поєднав академічну школу, модернізовані народні образи та естетику європейської сецесії, створивши нову пластичну мову – глибоку, інтелектуальну, українську, і перетворив живопис на форму мислення.
Викладачі кафедри філософії Зося Кайс і Наталія Денисенко мали щасливу нагоду відвідати творчу подію і наживо надихнутися полотнами майстра.
Віктор Зарецький один із найвиразніших представників покоління шістдесятників. Був одружений з лідеркою «шістдесятництва» Аллою Горською, подорожуючи з якою українськими містами і селищами, створили монументальні панно, зокрема, в Маріуполі, Донецьку та Києві. Віктора Зарецького називають «українським Клімтом».
У творчому доробку митця панорама жіночих образів у стилі сецесія або ар-нуво, визначальною рисою якого є плинна, насичена символізмом естетика. Для мистецтва модерну (сецесія як варіант мистецтва модерну або ар-нуво) є характерним відхід від реалізму заради символу як виразу містерії буття. У центрі стилю сецесії опиняється жінка як всесвіт.
Серія жіночих портретів Віктора Зарецького – це спроба відповісти на вічне питання про природу краси та жіночності, оспівування мудрої, вічної жіночності, в якій гармонійно поєднані ніжність і сила, матеріальне і духовне, материнство, природна краса жіночної тілесності, еротизм і шляхетна сила духу. Жіночність зображується як сила, що народжує світи. Ми можемо говорити про філософію жіночого образу як спосіб осягнення втаємниченості буття.
Завдяки роботам Віктора Зарецького, мистецтвознавці говорять про київський модерн та його зв’язок із європейським модерном – празьким (Альфонс Муха) і віденським (Густав Клімт).
Оригінальність картин Зарецького полягає в тому, що він поєднав європейську сецесію з українською культурною ідентичністю. Типові народні мотиви, квіткова орнаментальність, вишиванки на полотнах митця є не просто етнографічною стилізацією, а спробою образного виразу української душі. Саме в серії жіночих портретів ми можемо побачити відповідь на питання: що таке українська душа? Образи прекрасних жінок являють гармонію, таємницю, вічність і надають можливість осягнення нових вимірів краси, життя, природи жіночності, адже незбагненна сила мистецтва дарує можливість побачити світ по-новому. Картини Віктора Зарецького вражають глибиною і щирістю, світлом і гармонією, а світ образів жінок-сецесій промовляє про буття як містерію.
Хто вони жінки-сецесії на портретах Віктора Зарецького? Художниця Ольга Кравченко у спогадах, які були написані до ювілею майстра в книзі «Роман з сецесією», згадує, як у середині 1980-х зустрілася з Віктором Зарецьким у Кончі-Озерній під Києвом, як отримала запрошення стати моделлю для портрета. Як потім впродовж кількох років дружила з митцем, позувала йому і була свідком створення інших неосецесійних жіночих портретів. Також про те, як було створено деякі портрети жінок, які історії розгорталися навколо них, під час публічної розмови «Родина про художника» розповідали Олена та Ольга Зарецькі.
В. Зарецький / Ін-т проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. Видання третє доповнене, перероблене. Київ: 2025. – 320 с.
Партнери: KSE Foundation, Law Net, Vivid Fusion, Інститут проблем сучасного мистецтва, Національна академія мистецтв України, to do comms, Музей шістдесятництва.
У Львові 18 грудня 2025 року відбулася VI Всеукраїнська науково-практична конференція з міжнародною участю на тему: «Соціальна робота: становлення, перспективи, розвиток».
Організаторами заходу виступили: Державна служба України з надзвичайних ситуацій та Львівський Державний університет безпеки життєдіяльності.
У роботі конференції взяв участь стейкхолдер, к.соц.н., доцент кафедри філософії Ігор Мещан з доповіддю: «Інноваційні підходи до соціальної роботи в умовах воєнного стану» та студенти КПІ ім. Ігоря Сікорського.
У своєму виступі Ігор Мещан зазначив, що соціальна робота в умовах воєнного стану в Україні набуває критичного значення, оскільки військові дії спричинили масштабні гуманітарні виклики, зокрема масове переміщення населення, зростання кількості людей із посттравматичним стресовим розладом, втрата соціальних зв’язків та ресурсів для життєдіяльності. Традиційні методи соціальної роботи не завжди є ефективними в кризових умовах, що зумовлює необхідність пошуку та впровадження інноваційних підходів.
Інноваційні підходи до соціальної роботи в умовах воєнного стану мають значний потенціал для покращення якості життя постраждалих груп населення. Однак для повної реалізації цих підходів необхідно подолати такі загрози, як економічна нестабільність, бюрократія та недостатність ресурсів.
Розширення цифрових сервісів, залучення міжнародної підтримки та розвиток громадських ініціатив можуть стати ключовими факторами успіху.
Впровадження міжнародного досвіду та нових технологій дозволить покращити якість соціальних послуг та забезпечити їх доступність для всіх категорій населення.
9–10 грудня 2025 року у Львові відбувся Західноукраїнський форум «Центри життєстійкості: сила досвіду та енергія майбутнього», який об’єднав представників центрів життєстійкості, фахівців соціальної сфери, місцевого самоврядування, міжнародних організацій та громадського сектору з різних областей України.
До роботи Форуму долучилась викладачка кафедри філософії Анастасія Жукова. У межах події викладачка мала можливість ознайомитися з сучасними підходами до формування життєстійкості громад, моделями розвитку комплексних соціальних послуг, а також практиками впровадження ефективних сервісів підтримки населення.
Протягом першого дня Форуму учасники працювали у кількох тематичних панелях, серед яких:
«Сучасний вимір життєстійкості»,
«Механізми впровадження комплексної послуги на засадах співпраці»,
«Планування розвитку та організація надання КСП з формування життєстійкості»,
«Кращі практики: представлення позитивного досвіду впровадження життєстійкості в громадах».
Організаторами Форуму виступили БО «Українська Освітня Платформа», ЮНІСЕФ та ГО «БГЦ “Волонтер”». Метою заходу стало підбиття підсумків двох років впровадження комплексної соціальної послуги з формування життєстійкості у громадах, обмін інноваційними підходами, визначення потреб та напрацювання рекомендацій щодо покращення якісних соціальних сервісів в Україні.
Участь викладачки кафедри сприяла розширенню професійних контактів, ознайомленню з новими практиками роботи центрів життєстійкості та інтеграції сучасного досвіду в освітній процес.
13 грудня 2025 року відбувся щорічний традиційний захід Центру «Етос» (Центр академічної етики та досконалості в освіті «Етос» http://e-csr.org.ua/) , присвячений Дню прав людини на тему «Академічні права сучасного викладача в Україні: між автономією та регламентацією». Модераторкою виступила Надія Калашник, доктор наук з державного управління, професор, завідувачка кафедри публічного управління та адміністрування НЛТУ України (м. Львів). Пані Надія зробила вступне слово та задала тон дискусії, поставивши актуальні питання: Якою є автономія викладача між студентськими очікуваннями та суспільним запитом? Як знайти професійну рівновагу між нерозривними правами, обов’язками та академічною свободою, яку можливо реалізувати тільки в балансі. Академічна свобода як фундаментальне право викладача передбачає: вільно викладати, досліджувати та самостійно обирати форми, методи й засоби навчання; виявляти педагогічну ініціативу в навчальному процесі; розробляти авторські навчальні дисципліни, обирати матеріали і зміст курсу; впроваджувати інноваційні підходи; вільно поширювати знання та результати наукових досліджень. В якості меж і регламентації академічної свободи викладача було артикульовано: забезпечення якості освіти та суспільну відповідальність. Як нагальну необхідність було визначено потребу чіткого прописування сфери невтручання керівництва в діяльність викладача, оскільки з цього приводу немає чіткої регламентації, внутрішньої та міжінституційної домовленості.
У заході також взяли участь НПП кафедри філософії КПІ імені Ігоря Сікорського: Наталія Анацька, Наталія Денисенко, Тетяна Щириця, Марина Сторожик та Зося Кайс.
Марина Сторожик, викладачка кафедри філософії, виступила з доповіддю «Регламенти, стандарти і бюрократія: як уникнути надмірного контролю й зберегти якість освіти». Пані Марина загострила питання про те, що академічна свобода викладача завжди обмежена зовнішніми та внутрішніми регулюючими рамками у вигляді стандартів, навчальних планів, академічних годин і т.ін. Хоча при цьому, саме визначення академічної свободи передбачає свободу викладання, свободу від втручання і неправомірного впливу адміністрації на діяльність НПП, свободу досліджень, можливість вносити пропозиції щодо вдосконалення освітнього процесу. Вказані складники академічної свободи і регулятивний контроль для забезпечення якості освіти у вигляді стандартів, навчальних планів потребують свого подальшого узгодження, віднаходження балансу та гнучкості.
Лілія Сиротенко (Глухівський національний педагогічний університет імені Олександра Довженка) своєю доповіддю «Академічна доброчесність – це право чи свобода у вищій школі?» акцентувала на важливих проблемах, які учасники зустрічі живо обговорювали в ході фахової дискусії. Щодо питання академічної доброчесності як свободи викладача вищої школи було поставлене питання про те, як було б можливо вдосконалити систему звітування про здобутки викладача, а саме мінімізувати витрати часу та ресурсів на звіти, з метою приділення більшої уваги безпосередньо науковій та педагогічній діяльності.
Також обговорювалася проблема трансформації сучасних цінностей освіти в умовах дистанційного навчання та кризи війни. Зокрема такий прояв цих змін, як те що сучасні студенти маніпулюють викладачами, апелюючи до своїх прав, при цьому забувають про свої обов’язки. В цьому випадку викладач постає суто як обслуговуючий персонал, який зобов’язаний надати якісну послугу в односторонньому порядку. Враховуючи високі вимоги до викладачів, постає слушне питання про межі такої поведінки, в яку керівництво не втручається, тобто по суті питання про свободу викладача.
Було акцентовано на необхідності створення рівних і гідних умов праці для НПП, торкнулися неприпустимості мобінгу та цькування в науково-освітньому процесі, необхідності їхнього запобігання через забезпечення прав викладачів щодо академічної свободи, захисту честі та гідності, доступу до інфраструктури та ресурсів, справедливого оцінювання результатів діяльності, свободи думки і вираження поглядів у рамках професійної діяльності, що гарантує професійний розвиток.
У фінальній частині зустрічі Руслан Бельтюков, засновник та керівник «Української бізнес-школи», «Львівської школи керівників бізнесу» та «Першої жіночої школи бізнесу» надав рефлексії обговорюваних проблем крізь призму приватної освіти. Пан Руслан зауважив, що в приватному навчанні місце регламентів займає академічна привабливість і цінність, економічна доцільність визначається глибиною експертності, високим рівнем наукових досліджень та аналітики, тому заклад освіти не вимагає, а навпаки стимулює працювати так, як треба, зокрема, через матеріальну мотивацію.
Зустріч загалом та фахова дискусія зокрема проходили в теплій та творчій атмосфері. Попри технічні складності науковий захід відбувся. Поставлені проблеми є актуальними і потребують свого подальшого дослідження і фахового обговорення.
Наш стейкхолдер «Спілка надавачів соціальних та реабілітаційних послуг» виступила організатором спілкування в рамках цього проєкту. Залучені НПП кафедри філософії.
13 грудня 2025 року відбулася зустріч в форматі відео конференції Zoom з представницями Global Medical Knowledge Alliance Ukraine Катериною Потаповою та Мартою Антонів.
На зустрічі були обговорені питання початку програми Complex Approach to Scaling Advanced Trauma Life Support (ATLS) in Ukraine та порядок відбору учасників.
Здобувачка 3 курсу спеціальності 231 Соціальна робота – Третяк Мар’яна – взяла участь у заході «Синергія: розбудова кадрового потенціалу ОМС через залучення молоді», який відбувся з 09 по 11 грудня 2025 р. у Києві.
Подія відбулася в межах реалізації проєкту стажування в ОМС різних громад України організованого у співпраці з АГРУ — Асоціацією громадських радників України; НАДС; Міністерством молоді та спорту України; Вищою школою публічного управління; ПРООН в Україні та фінансування Уряду Данії.
Це дійсно цінний досвід, який відкриває можливості для професійного зростання, розширює розуміння роботи осередків місцевого самоврядування та надихає долучатися до розвитку своїх громад!
Наприкінці жовтня відбулася гостьова лекція на тему “Консультування у соціальній роботі як мистецтво професійної взаємодії” для студентів 1 курсу спеціальності “Соціальна робота та консультування” Національного технічного університету України “Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського” та студентів магістрантів спеціальності “Соціальне забезпечення” Черкаського державного технологічного університету , яку провела Катерина Олександрівна Кулава, докторка філософії з соціальної роботи, доцентка кафедри соціальної роботи Одеського національного університету імені І.І. Мечникова.
Окрім студентів на лекції були і викладачі даних ВНЗ. Говорили про соціальну послугу-консультування, перевіряли себе – на якому рівні ми володіємо активним слуханням, про навички ефективного соціального працівника у процесі консультування. Сподіваємося, що такі зустрічі стануть вже традицією та гарною співпрацею між вищими навчальними закладами.
