Кафедра філософії КПІ ім. Ігоря Сікорського

5 листопада 2026 року на кафедрі філософії відбулася гостьова лекція, яка перетворилася на фахову дискусію про природу діалогу, методологічні засади філософського консультування та етичну відповідальність філософа-практика.

У зустрічі взяли участь науково-педагогічні працівники кафедри філософії, зокрема професорка Лариса Кальченко, професорка Олександра Рубанець, Наталія Анацька, Андрій Фесенко, Андрій Самарський, а також здобувачі третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти спеціальності «Соціальна робота та консультування».

До дискусії долучилися спеціально запрошені гості: філософиня Наталія Денисенко; кандидатка філософських наук Ольга Тургенєва, у минулому викладачка кафедри філософії; філософ-практик, учень Оскара Бреніф’є, автор курсів розвитку мислення Віталій Ковтушенко.

Спікеркою зустрічі виступила Надія Павленко, практикуюча психологиня екзистенційно-гуманістичного напрямку, авторка статей із філософії любові. Надія Леонідівна працювала в Центрі гуманітарної освіти НАН України. У 2025 році захистила дисертацію на здобуття ступеня PhD в університеті імені М. Драгоманова на тему «Феномен любові в бутті сучасної людини і можливості її актуалізації: гендерні та екзистенційні виміри».

Модерувала зустріч, спрямовувала хід обговорення та підтримувала розвиток фахової дискусії Зося Кайс, кандидатка філософських наук, викладачка кафедри філософії, філософ-практик.

▪️Діалог як простір відкритості та порозуміння

На початку свого виступу Надія Павленко запропонувала власне визначення філософа-практика та поставила питання про сутність діалогу й мистецтво його ведення.

На думку спікерки, діалог є простором народження спільного смислового поля, можливістю бути собою – автентичним і тотожним власному «Я».

Особливу увагу Надія Леонідівна приділила ідеї «вразливості та ураження» в діалозі. Йдеться про перехід від ураження людського его до вразливості й відкритості душі, а отже — до щирості, довіри та можливості справжньої зустрічі з Іншим.

Ця теза стала одним із центральних предметів подальшого обговорення. Учасники запропонували розглядати діалог як відкритість до запрошення у світ іншого без прагнення захищатися, а з готовністю до порозуміння.

▪️Філософське консультування: методи, межі та відповідальність

Одним із питань дискусії стало коректне визначення людини, яка звертається по філософську консультацію: чи доречно називати її «клієнтом», чи варто використовувати інше поняття?

Віталій Ковтушенко зауважив, що термін «клієнт» є прийнятним, зважаючи на його етимологію (клієнтом в Англії називався той, хто делегував довіру лицарю, який захищав його).

Наталія Денисенко порушила питання про відмінності між філософським консультуванням і психотерапією, критерії їх розмежування та показники успішного діалогу. У цьому контексті знову прозвучала ідея філософського консультування як «терапії для здорових».

Ольга Тургенєва запропонувала визначити спільні риси філософського консультування, психотерапії та коучингу. Серед таких засад було виокремлено дві важливі максими:

• людина вже має всередині себе відповіді на власні запити;

• людина вже має достатньо ресурсів для розв’язання своїх проблем.

Професорка Лариса Кальченко звернула увагу на аналогію філософського консультування з орієнтованою на рішення короткостроковою терапією.

Учасники також обговорили технічний бік консультування: методи й техніки, доцільність їх застосування, а також співвідношення директивних і недирективних підходів. Це актуалізувало питання про межі технологічності філософської практики та роль творчості в роботі філософа-практика.

▪️Досвід, травма та етика філософської практики

Важливим напрямом дискусії стало питання роботи з минулим досвідом людини та травматичними переживаннями.

Запитання професорки Олександри Рубанець спонукало учасників до роздумів про міру відповідальності філософа-консультанта за людину, її вразливість і стан.

Обговорення вкотре наголосило на необхідності розроблення етичного кодексу українського філософського консультування, одним із провідних принципів якого має стати імператив «Не нашкодь».

Водночас учасники звернули увагу на відповідальність за вразливість іншого, осмислюючи страждання як можливу умову інтелектуальних зусиль і глибшого осмислення власного досвіду.

▪️Підсумки та перспективи подальших досліджень

Зустріч стала простором професійного обміну, в якому вдалося окреслити низку важливих змістових і методологічних напрямів розвитку української філософської практики.

Серед основних результатів дискусії:

✅1. Осмислення мистецтва діалогу.

Запропоновано визначення діалогу як відкритості до світу іншого, готовності до порозуміння та формування спільного смислового поля.

✅2. Уточнення понятійного апарату.

Поставлено питання про коректність використання терміна «клієнт» у філософському консультуванні та необхідність подальшого осмислення статусу людини, яка звертається до філософа-практика.

✅3. Актуалізація етичних засад.

Підтверджено необхідність формування етичного кодексу українського філософського консультування, з особливою увагою до відповідальності за вразливість іншого та принципу «Не нашкодь».

✅4. Визначення критеріїв успішного діалогу.

Окреслено перспективу подальших досліджень показників результативності філософського консультування та умов, за яких діалог стає ефективною консультацією.

✅5. Осмислення співвідношення технологічності й творчості.

Виявлено суперечність між необхідністю застосування методів і технік та творчою, непередбачуваною природою філософського діалогу.

✅6. Робота з минулим досвідом і травмою.

Поставлено практичне питання про особливості роботи філософа-консультанта з прожитим досвідом людини, травматичними переживаннями та межами власної компетентності.

✅7. Розмежування підходів у філософській практиці.

Одним із суттєвих здобутків зустрічі стало окреслення відмінностей між екзистенційно-гуманістичним і раціонально-логічним напрямами української філософської практики.

✅8. Увага до різних форм мислення.

Наголошено на необхідності враховувати, з яким саме типом мислення працює філософ-практик, та добирати відповідні способи ведення діалогу.

✅9. Підтримка перспективи людини.

Важливим принципом консультування визначено увагу до власної перспективи людини, її досвіду, запитів і ресурсів.

✅10. Рефлексія самого філософа-практика.

Окремо поставлено питання про те, що означають вдалий діалог і успішна консультація для самого практика, а також про критерії оцінювання власної професійної діяльності.

Зустріч продемонструвала, що філософське консультування є простором творчого мислення, етичної рефлексії та відповідальної взаємодії з людиною.

♥️Дякуємо Надії Павленко, запрошеним гостям, колегам і здобувачам за змістовну дискусію, відкритість до різних підходів та спільне осмислення перспектив філософської практики!

Дивіться відеозапис зустрічі