13 червня 2024 року за підтримки завідувача кафедри філософії Романа Богачева відбувся круглий стіл, на якому дискутували з надважливої теми нашого життя «Війна і відповідальність». Цією подією було започатковано проєкт професійного зростання – наукові семінари.  Серед присутніх були працівники кафедри, зокрема Ганна Костроміна, Сергій Гераськов, Наталія Франко, Тетяна Бубон, Ольга Боковець, Світлана Бабіна, гостя з кафедри соціології Оксана Казьмірова, а також студент-курсант Інституту спеціального зв’язку Кирило Музиченко, який зайняв перше місце в олімпіаді з філософії. В семінарі також взяли участь запрошений гість, професор Університету Любляни (Словенія), Мітя Великоня та Олег Головко, головний редактор видавництва «Гельветика» (Одеса). Актуалізовані на круглому столі питання відкрили широку дискусію. Протягом трьох годин учасники обмінювалися думками, досвідом, інсайтами для подальших наукових розвідок. Захід модерувала Наталія Денисенко. Порозумітися учасникам із закордонним гостем допомагав Сергій Гераськов.

У своєму виступі професор Мітя Великоня загострює питання про те, як наукові кола, зокрема соціальні та гуманітарні, повинні реагувати на критичні соціальні ситуації. Чи можуть інтелектуали дозволити собі розкіш відводити погляд, залишатися нейтральними під час війни? Чи мають мовчати академічні «музи» у буремні часи? Професор Великоня вважає, що наука, як і мистецтво, має бути соціально чутливою та повинна культивувати емансипаційні елементи у своїх починаннях.

З доповідями виступили доцент Тетяна Щириця, Наталія Денисенко та Зося Кайс. Тетяна Щириця у своїй презентації здійснила філософську спробу описати джерело агресії російського народу, використовуючи думку Ф. Ніцше про ресентимент як соціальний феномен. Людина ресентименту не сприймає категоричний імператив І.Канта як принцип універсалізації, оскільки діє не за законом, а «по понятиям». У своєму соціальному бутті така людина занурена в Gemeinshcaft, відтворюючи локальні правила та апостеріорні судження у практиках повсякдення. Пані Тетяна зауважила на евристичності аналізу панівних наративів пересічних росіян як симулякрів цінностей. Порівнюючи мотивацію дії через гасла «можем повторить» та «ніколи знову», ми усвідомлюємо глибоку розбіжність української та російської ідентичності та авангардної ролі українців у історичному поступі проти тоталітаризму та порушення базових прав людини.

Наталія Денисенко поставила проблему небезпеки рутинізації сприйняття війни в контексті таких напрямів сучасного філософського дискурсу – конструктивізму та соціальної феноменології. Вказана проблема розглядалася скрізь призму феномену габітуалізації (узвичаєння), провідна характеристика якої – самозрозумілість. Пані Наталія зазначила позитивні вияви рутинізації війни, які пов’язані з процесами адаптації до нових надзвичайних ситуацій, нових досвідів війни, а також вказала на небезпеки рутинізації сприйняття війни, зокрема: притлумлення гостроти сприйняття жахливих подій війни, які починають сприйматися в термінах узвичаєності та неуникних наслідків ведення війни, як самозрозумілий фон щоденного життя; небезпека психологічної втоми від війни, в середині України і за межами країни; війна як фактор, що сприяє узвичаєнню і рутинізації насильства у термінах «банальності зла» (Х.Арендт). Пані Наталія розглянула можливі варіанти і способи протидії вказаним небезпекам, акцентувала ціннісні виміри війни та питання відповідальності інтелектуалів у контексті російсько-української війни.

Зося Кайс презентувала дослідження візуального виміру російсько-української війни у трьох аспектах: місця пам’яті, символічна солідарність, символічна помста та відповідальна допомога. Доповідачка проілюструвала наочними прикладами процес трансформації цінностей та народження символів, символічного обміну та символічної комунікації. Зокрема було розглянуто символічні місця колективної пам’яті та вшанування загиблих воїнів та поставлено питання про відповідальність міської влади щодо цих місць. Символічну солідарність пані Зося проілюструвала через декоративні настінні мурали в підтримку України в європейських містах та візити з арт-місіями в деокуповані міста Київської області всесвітньо відомих митців, зокрема Бенксі. Також було акцентовано на продуктивності дослідження стихійних написів на знищенній ворожій техніці, як прояву символічної помсти та написів, залишених російськими військовими в містах, що перебували в окупації, як документальних свідчень воєнних злочинів та матеріалу для дослідження культурних витоків геноциду та агресії.

Круглий стіл «Війна і відповідальність» відкриває серію подальших наукових семінарів та інтелектуальних дискусій з метою філософських рефлексій актуальних питань нашого сьогодення.