Днями в Національному музеї Тараса Шевченка в Києві відбувся фінісаж ретроспективної виставки «Віктор Зарецький. 100» з нагоди 100-річчя Віктора Зарецького – лауреата Шевченківської премії, художника, який поєднав академічну школу, модернізовані народні образи та естетику європейської сецесії, створивши нову пластичну мову – глибоку, інтелектуальну, українську, і перетворив живопис на форму мислення.
Викладачі кафедри філософії Зося Кайс і Наталія Денисенко мали щасливу нагоду відвідати творчу подію і наживо надихнутися полотнами майстра.
Віктор Зарецький один із найвиразніших представників покоління шістдесятників. Був одружений з лідеркою «шістдесятництва» Аллою Горською, подорожуючи з якою українськими містами і селищами, створили монументальні панно, зокрема, в Маріуполі, Донецьку та Києві. Віктора Зарецького називають «українським Клімтом».
У творчому доробку митця панорама жіночих образів у стилі сецесія або ар-нуво, визначальною рисою якого є плинна, насичена символізмом естетика. Для мистецтва модерну (сецесія як варіант мистецтва модерну або ар-нуво) є характерним відхід від реалізму заради символу як виразу містерії буття. У центрі стилю сецесії опиняється жінка як всесвіт.
Серія жіночих портретів Віктора Зарецького – це спроба відповісти на вічне питання про природу краси та жіночності, оспівування мудрої, вічної жіночності, в якій гармонійно поєднані ніжність і сила, матеріальне і духовне, материнство, природна краса жіночної тілесності, еротизм і шляхетна сила духу. Жіночність зображується як сила, що народжує світи. Ми можемо говорити про філософію жіночого образу як спосіб осягнення втаємниченості буття.
Завдяки роботам Віктора Зарецького, мистецтвознавці говорять про київський модерн та його зв’язок із європейським модерном – празьким (Альфонс Муха) і віденським (Густав Клімт).
Оригінальність картин Зарецького полягає в тому, що він поєднав європейську сецесію з українською культурною ідентичністю. Типові народні мотиви, квіткова орнаментальність, вишиванки на полотнах митця є не просто етнографічною стилізацією, а спробою образного виразу української душі. Саме в серії жіночих портретів ми можемо побачити відповідь на питання: що таке українська душа? Образи прекрасних жінок являють гармонію, таємницю, вічність і надають можливість осягнення нових вимірів краси, життя, природи жіночності, адже незбагненна сила мистецтва дарує можливість побачити світ по-новому. Картини Віктора Зарецького вражають глибиною і щирістю, світлом і гармонією, а світ образів жінок-сецесій промовляє про буття як містерію.
Хто вони жінки-сецесії на портретах Віктора Зарецького? Художниця Ольга Кравченко у спогадах, які були написані до ювілею майстра в книзі «Роман з сецесією», згадує, як у середині 1980-х зустрілася з Віктором Зарецьким у Кончі-Озерній під Києвом, як отримала запрошення стати моделлю для портрета. Як потім впродовж кількох років дружила з митцем, позувала йому і була свідком створення інших неосецесійних жіночих портретів. Також про те, як було створено деякі портрети жінок, які історії розгорталися навколо них, під час публічної розмови «Родина про художника» розповідали Олена та Ольга Зарецькі.
Щира вдячність кураторам виставки: Олесі Авраменко, Олені Зарецькій, Олені Семенець, Вальдемарту Клюзко та авторці монографії Олесі Авраменко
В. Зарецький / Ін-т проблем сучасного мистецтва Національної академії мистецтв України. Видання третє доповнене, перероблене. Київ: 2025. – 320 с.
Партнери: KSE Foundation, Law Net, Vivid Fusion, Інститут проблем сучасного мистецтва, Національна академія мистецтв України, to do comms, Музей шістдесятництва.
Текст: Наталія Денисенко