субота, 18 жовтня 2014 р.

До питання про необхідність філософської підготовки «докторів філософії» (PhD) для всіх наукових спеціальностей НТУУ «КПІ»


- Філософська складова підготовки сучасного науковця забезпечує освоєння універсальної культури активного філософського мислення, що ініціює постановку ще невирішених наукових проблем, висунення і перевірку гіпотез, спрацьовує в умовах проблемної ситуації, (невизначеного, непередбачуваного проведення наукового пошуку), неспланованого і неспрогнозованого дослідження в умовах невизначеності, неспрогнозованності, непередбачуваності, формує тип дослідника-творця;
- філософія як  «квінтесенція світової духовної культури» формує здатність налагоджувати паритетну міжнародну наукову комунікацію і співробітництво, адаптуватися до соціальних відносин у різних наукових центрах, школах, наукових співтовариствах тощо, вести діалог і продуктивно спілкуватися в дослідницьких колективах з високим ступенем інтегративності та диференціації наук;
- в умовах наростання процесів глобалізації та поставання інформаційного суспільства формує високу мобільність як здатність окремих вчених і наукових співтовариств до входження у світове наукове співтовариство як таке, що, своєю чергою, визначається та опирається на розуміння особливостей соціальної, історичної, наукової, теоретичної, методологічної дослідницької культури окремих його спільнот, а не лише на знання мов;
- освоєння логіки наукового дослідження, що базується на знанні структури наукового мислення, формує здібність творчо мислити, свідомо оперувати формами наукової логічної думки: законами, принципами, правилами, категоріями, володіти методами постановки та вирішення наукових проблем, побудови наукових гіпотез і теорій, що, в певному сенсі, дозволяє вести мову про баналізацію, або, принаймні, про технологізацію творчого процесу;
- формування  активної громадянської позиції забезпечує умови опредметнення її в інноваційній діяльності, всебічній інтеграції навчання і використання досягнень науки, техніки, технології, у виробництві, організації праці і соціального управління, базованих на засадах науки і передового досвіду;
- формує культуру дотримання норм наукової етики, що визначається соціальною природою науки і суспільним характером діяльності вчених, результати і досягнення яких є визначальним чинником історичного поступу людини, людей, людства у векторі утвердження дійсного гуманізму.